Прощай, моя родино!

 Прощай, моя родино,

розлука нас чекає.

Побачимося знову

у вічнім царстві Бога.

Не треба сумувати

за мною і тужити,

бо я іду до Бога,

щоб вічно Йго любити.

Я важко тут трудився(-лась)

на цій долині плачу,

тепер я йду до неба

і Господа побачу.

Мій Бог і моя радість -

душа до Нього лине,

з Ним хочу я скоріше

злучитися навіки.

І в Царстві вічнім буду

я Господа славити

з ангелами й святими

та вічно Йго любити.

 

(автор Любов Стефанишин)